Рецензия Михайлова Евгения на книгу «Жрецы и Фараоны»

«Народи - думки Бога»

Карл Шмітт

Че Гевара в латах традиціоналізму

Конспірологія живе і процвітає. Вже в котре звучить запитання – хто править світом? Але цього разу це запитання набуває дещо глибших відтінків. Який світ намагаються побудувати ті, хто править цим світом і яких народів не буде на мапі майбутнього і головне – чому саме цих народів?

«Жрецы и фараоны. Сны» Едуарда Юрченко, це не маніфест традиціоналізму, скоріше за все, його легка адаптація в сучасну літературну форму. Тому, шановні читачі, не потрібно напрягатися, стосовно інтелектуального зусилля для сприйняття чергової складної філософської концепції. Перед Вами сучасний детектив. Кохання. Шекспірівські пристрасті. Спецслужби різних держав. Еліта у всій її красі – від корупції до тілесних пороків. Молоді люди, діти цієї еліти. І як центр протистояння - емоційний, конспірологічний, етнічний, духовний - вектор всієї книги – це змова іудеїв проти славян.

Перед тим, як перейти до концепції протистояння стихій і в цілому до альтернативного бачення історії, маю бажання сказати декілька теплих слів власне про саму книгу «Жрецы и фараоны» в цілому.

Книга наповнена життєвим та історичним оптимізмом. Написана легко. Контекст прочитується не вимушено завдяки апеляції до сучасного політичного істеблішменту. Періодично виникає відчуття, що дивишся новини чи «вісиш» в інтернеті. Але все це нівелюється завдяки світлому коханню, що народжується на твоїх очах. Виникає відчуття існування двох полюсів. В одному сконцентроване чисте світло любові, в іншому – ненависть і злоба. На все це накладена тканина таємної, прихованої боротьби спец агентів не тільки різних держав, але і різних релігійних ідеологій. Потрібно віддати належне авторові. Він не тільки розуміє, і знає, що відбувається за кулісами фінансового і політичного фасаду. Едуард Юрченко досить сміливо натякає на основних гравців цієї гри. Завдяки уважному прочитанню книги, є можливість відповісти на купу запитань, які сьогодні без відповідей присутні в ЗМІ.

І останнє. Стосовно традиціоналізму і протистояння стихій. Буду відвертим – дана філософська (якщо можна так висловитись) концепція не в пошані у академічних кругах. Зрозуміло чому. Достатньо згадати Гермна Вірта чи Чорного Барона. А Рене Генон це взагалі окрема розмова. Виникають запитання на які, чомусь, ніхто не хоче давати відповіді. А якщо такі знаходяться то в кращому випадку їх відлучають від лона сучасної «науки» і віддають на поталу ЗМІ. Закономірно. На вулиці Калі Юга. Автор поступив мудро. Щоб донести ідею, він написав сучасний детектив, побудований на коханні.

Традиціоналізм – це любов……………….

Євген Михайлов

тележурналіст,

автор и ведучий проекта «Прочитання»