Рецензия Виталия Скрынского на книгу «Клиника или Синдром подмены»

СкрынскийВипускник медичного інституту Андрій Попадалов отримує направлення у віддалене провінційне містечко, де він має обійняти посаду завідуючого спеціалізованої психлікарні. За нагоди одним рейсом з ним  до цього закладу доправляють буйного пацієнта Терпигорцева.  Примхливий збіг обставин, переплутані у дорозі пігулки та папери лікаря й хворого – і наступного дня, у той час, коли новопризначений завлікарні повільно оговтується від дії ліків у замкненій палаті, його пацієнт прокидається у кабінеті головного лікаря і хвацько береться наводити порядки у якості нового керівника закладу.

Кальдерон сміється. Чехов нервово крутить-скубає вус осторонь, а Ільф з Петровим заздрісно зітхають – «от би нам хоч би краєчком ока зазирнути у ті дні та побачити таку чудасію».

Едуард Юрченко тонко відчуває «цайгайст» сучасного пострадянського ладу, а вірніше, безладу та втрати смислів.

«Парадокс – це реальність, вивернута навиворіт». У такій фантасмагоричній реальності люди, покликані лікувати тіла та душі, катують пацієнтів вбивчими психотропними ліками, учорашні бандити, які ще вчора крали шапки у перехожих, заправлять цілою країною та роздають вказівки цинічним політикам-дурисвітам, які ладні засипати люд світовими запасами гречки, аби втриматись у насидженому депутатському кріслі.

Автор шукає відповіді на питання, які збудили, роз’ятрили та почварили країну протягом останніх двох десятиліть. І місце вибирає для цього доволі неочікуване –  провінційну психіатричну клініку. Саме у думках та вчинках пацієнтів та їхніх «опікунів» зі шприцами та безжальними кулаками, автор пробує віднайти відповідь на питання, чи справді ті, хто керують та роздають на всю країну «цінні вказівки», є людьми СПРАВДІ психічно здоровими?

Маски не просто зірвані,  вони пошматовані на дрантя, ілюзії про «народних обранців»  та «демократичні засади» (засади теж бувають демократичними!) втоптані у багно. Слідуючи письменницькій настанові Жана Кокто, автор методично гамселить молотком та все глибше заганяє, неначе гвіздок, у тім’ячко читачеві думку – про повну неадекватність та психічну ущербність «владоможців», яких вже третє десятиліття поспіль не вдається відірвати від державного «керма-корита».

Попри разюче уїдливий та безжально безпросвітний настрій книги, вона парадоксально оптимістична. І, якщо довіритись автору, то божеволіти навіть інколи корисно. Похмурі заґратовані палати божевільні, здавалось, мало натхнене місце для романтичних історій, мелодраматичних вивертів  та детективних хитросплетінь. Але саме там неприкаяний лікар Попадалов закохується та знаходить неочікуваних друзів, з якими  він наважується  на втечу із знавіснілого «Шоушенку».

Роман «Клініка» – це вигадлива вибухова «суміш» жанрів – політичної сатири, фарсу,  крутійських романів, детективу та кримінальної драми, усього того, чим, власне, і наповнене наше життя сьогодні.

«Не слід заважати людям сходити з розуму!». Інколи, щоб осягнути довколишнє, побачити його справжнім, без рожевих окулярів та ілюзій,  варто і збожеволіти! Саме про це книга «Клініка або Синдром Підміни» Едуарда Юрченка.

Віталій Скринський, тележурналіст.